Гоцик Анастасія

У листопаді 1943 р. до оселі Анастасії Гоцик в с. Карпилівка, що на Волині, постукала єврейська дівчинка. Тремтячи від холоду, дитина попросилася до хати погрітися. Жінка переодягнула її в сухий одяг своєї 11-річної доньки Васси й нагодувала. Гостя назвалася Машею, розповіла, що вона родом із м. Камінь-Каширський, їй 10 років. Разом із батьком вона втекла з гетто, де торік розстріляли двох її молодших братів та бабусю. Батько наказав їй дістатися в с. Верхи до знайомої жінки, а сам повернувся в гетто, щоб урятувати дружину та старшого сина. У тому селі Маші ніхто не допоміг, відтак, жебракуючи в місцевих селян, блукала від хутора до хутора.

Анастасія вирішила залишити Машу в себе. Своїх дітей Павла та Вассу попередила, що про це ніхто не повинен знати. Сховок для єврейської дівчинки облаштувала за піччю. Діти швидко подружилися, особливо до Маші прив’язалася Васса. Щовечора дівчатка залазили на піч щоб поговорити й побавитися.

Якусь уночі до оселі зайшли місцеві партизани, і Маша, яка ховалася за пічкою, впізнала голос свого кузена Аббу Клурмана. Від нього дівчинка дізналася про загибель батьків та брата. Через кілька тижнів Абба забрав Машу до себе в ліс. Анастасія переймалася долею своєї підопічної, адже в лісі точилася постійна війна між радянськими партизанами, німцями та бандерівцями. Але під опікою родича Маша вижила. У 1945 р. вона покинула СРСР, а через два роки оселилася в Ізраїлі. На Анастасію чекала трагічна доля. Вона загинула від рук місцевих бандитів наприкінці 1943 р.

У 2001 р. Маша Вольфсталь (Драйзен) уперше відвілала Україну й у с. Карпилівка розшукала Вассу Дмитрук (Гоцик). Так майже через 60 років відновився зв’язок між українською та єврейською родинами.

/

У 2010 р. Яд Вашем визнав Анастасію Гоцик Праведником народів світу.